(про органи)

1) перенаселений (район тощо); перевантажений (надмірно)

2) (дуже) скупчений

3) мед. переповнений кров'ю (про органи); застійний

* * *

1) перенаселений; перевантажений; скупчений

2) мeд. переповнений кров'ю ( про органи); гіперемійний, застійний

що старіє; що виходить з ужитку; що відживає (зникає)

* * *

1) який старіє, застаріває; який виходить із вжитку, який відживає, зникаючий

2) бioл. відмираючий, залишковий, зникаючий; недорозвинений (про органи, частини тіла)

1) що має певну мету

2) навмисний, умисний

3) рішучий

* * *

1) який служить для певної мети ( про органи тваринного е рослинного організму); cпeц. цільовий

2) рішучий; цілеспрямований, який переслідує певну мету

1) перенаселений; перевантажений; скупчений

2) мeд. переповнений кров'ю ( про органи); гіперемійний, застійний

1) який старіє, застаріває; який виходить із вжитку, який відживає, зникаючий

2) бioл. відмираючий, залишковий, зникаючий; недорозвинений (про органи, частини тіла)

1) який служить для певної мети ( про органи тваринного е рослинного організму); cпeц. цільовий

2) рішучий; цілеспрямований, який переслідує певну мету

1) ду́же ску́пчений, перенасе́лений

2) мед. перепо́внений кро́в'ю ( про органи)

1. n

1) військ. рядовий

2) pl зовнішні статеві органи

2. adj

1) приватний; особистий

2) окремий; власний

3) закритий, недоступний для усіх; неофіційний

4) цивільний (про одяг)

5) таємний, секретний; конфіденційний

6) самітний

7) рядовий (про солдата)

* * *

1) вiйcьк. рядовий

2) pl зовнішні статеві органи

3) apx. приватна особа

4) icт.; = privacy III

1) приватний; особистий; окремий; власний

2) закритий, який не є доступним для всіх; "Р". "Стороннім вхід заборонений" ( напис на дверях)

3) неофіційний, приватний; який не знаходиться на державній службі, який не посідає офіційної посади; цивільний ( про одяг)

4) таємний, конфіденційний, секретний

5) відлюдний

6) рядовий ( про солдата)

7) особистий, потаємний

Фарабі, Абу Наср Мухаммед Ібн Тархан, ал- (870, Фараб на Сирдар'ї - 950) - середньоазійський і арабомовний вчений-епциклопедист, математик, астроном, лікар, філософ. Ф. - глибокий знавець спадщини Аристотеля, автор численних коментарів до його філософських та природничонаукових творів, сучасники називали його "Другим великим учителем" або "Аристотелем Сходу". Навчався в Бухарі і Самарканді, жив у Багдаді (тодішньому центрі Арабського Халіфату), останні роки життя провів у Каїрі, Алеппо, Дамаску. Багато подорожував. Знав 70 мов. Спадщина Ф. налічує близько 130 різноманітних трактатів з логіки, математики, медицини, астрономії, теорії музики, юриспруденції, філософії. Він вивчав і порівнював політику, психологію, етику, естетику, природознавство. Вчення Ф. охоплює майже всі філософські проблеми епохи раннього Середньовіччя: матерія і її форми, буття і його категорії, властивості органічного і неорганічного світу, форми і ступені пізнання. Подібно до більшості мислителів Середньовіччя Ф. сприймав Бога як першопричину буття, проте визнавав зовнішній світ таким, що існує самостійно і незалежно від надприродних сил. Матеріальний світ, на думку Ф., складається з шести природних тіл (прості елементи, мінерали, рослини, тварини, люди та небесні тіла). Світ пізнаваний, джерела пізнання - органи чуття, інтелект та умовивід. Перші два дають знання безпосереднє, а за допомогою останнього пізнається суть речей. У трактаті "Про класифікацію наук" Ф. усі відомі йому науки розподілив на п'ять розділів: науки про мову, логіка, математика, фізика і метафізика, суспільні науки. Основу логіки Ф. становлять закони та форми аристотелівського "Органону" О. дним із дискусійних моментів в історико-філософській науці є питання про те, чи володів Ф. самостійним і оригінальним мисленням, чи виступав як компілятор, роль якого зводилася до перекладу, уточнень і пояснень спадщини Платона і Аристотеля. На сьогодні його коментування визнане формою особливого вираження творчої думки. З іншого боку, позиція коментування обумовлена розумінням Ф. процесу становлення і розвитку філософської думки. Ф. - перший філософ середньовічного Близького Сходу, який включив у свою систему розгляд питань суспільного життя. "Трактат про погляди жителів доброчесного міста" (948) - один із останніх зрілих творів Ф. "Доброчесне місто" очолює філософ С. успільство, держава - це той же людський організм. За Ф., "Доброчесне місто" подібне до здорового тіла, всі органи якого допомагають один одному з метою збереження життя живої істоти. Вплив ідей Ф. на європейську науку можна порівняти із впливом Ібн Сіни (Авіценни) та Ібн Руиїда.

[br]

Осн. тв.: "Геми мудрості"; "Про класифікацію наук"; "Велика книга про музику"; "Трактат про погляди жителів доброчесного міста"; "Філософія Платона та її частини"; "Сутність законів Платона"; "Філософія Аристотеля"; "Промету Аристотеля в "Метафізиці"; "Діалектика"; "Софістика"; "Риторика"; "Про трактат великого Зенона з вищої науки" та ін.

1) вiйcьк. рядовий

2) pl зовнішні статеві органи

3) apx. приватна особа

4) icт.; = privacy III

1) приватний; особистий; окремий; власний

2) закритий, який не є доступним для всіх; "Р". "Стороннім вхід заборонений" ( напис на дверях)

3) неофіційний, приватний; який не знаходиться на державній службі, який не посідає офіційної посади; цивільний ( про одяг)

4) таємний, конфіденційний, секретний

5) відлюдний

6) рядовий ( про солдата)

7) особистий, потаємний

1. n

1) pl анат. внутрішні органи

2) pl властивості, якості, риси

3) звич. pl внутрішнє (про ліки)

2. adj

1) внутрішній

2) душевний, заповітний, потаємний

3) який навчається в університетському коледжі

* * *

1) pl; aнaт. внутрішні органи

2) pl властивості, якості

1) внутрішній

2) який вчиться в університетському коледжі

Демокрит (460, Абдера - 370 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, учень Левкіппа. Довгий час провів у мандрах по країнах Сходу. Написав близько 70 творів різноманітної тематики. Космогонічне за своєю проблематикою і цим подібне до інших досократичних філософій, вчення Д. разом з тим суперечить спільним метафізичним інтуїціям досократиків, що робить його перехідною постаттю від доби ранньофілософських космогоній до періоду класичної еллінської філософії. Основа онтології Д. - атомістика: вчення про атоми та пустоту як першопочатки буття. Поняття "атом" виникає як антитеза елейській нескінченній подільності сущого і покликане розв'язати апорії Зенона Елейського А. том за онтологічними якостями (окрім форми) дорівнює елейському сущому (Єдиному), але на відміну від останнього атомів може бути безліч. Усе існуюче складається з них як неподільних, самодостатніх, непроникних форм. Цим домінуюча у ранньофілософських космогоніях інтуїція континуальності (безперервності і цілісності) Космосу руйнується і замінюється принципом дискретності світу. Вказуючи на атоми та пустоту як першооснови сущого, Д. також стверджує рівновагому реальність буття і небуття, що радикально суперечило не лише елейському вченню, а й іншим досократичним космогоніям. На думку Д., незчисленні не лише атоми, а й світи, які складаються з них; ці світи (відмінні за розмірами, будовою, якостями) повсякчас виникають і гинуть. Множинність одночасно існуючих світів була принципово новою для Античності космогонічною ідеєю, яка у подальшій історії філософської думки опонувала образу єдиного, гармонійно впорядкованого світоустрою. Деструктурувавши характерну для ранньофілософських космогоній першосубстандію і замінивши її висхідними неподільними формами ("ейдоси", "щосьності", "буття"), Д. так само деструктурує другий найважливіший чинник досократичного уявлення про генезис Космосу: вселенську силу, дією якої твориться впорядкований світоустрій (Логос Геракліта, Діке Анаксимандра, Нус Анаксагора тощо). Замість неї у атомістиці - вперше в історії думки - з'являється поняття причини. У вченні про пізнання Д. розрізняв чуттєве і умоглядне знання. Чуттєві сприйняття виникають внаслідок потрапляння в органи чуттів копій (ейдолів) речей, котрі відокремлюються від них. Але чуття постачають лише "темне", спотворене і несправжнє знання, оскільки свідчать про множинний світ речей, а не про дійсний світ атомів та пустоти. Останній осягається лише розумом. Перевага умоосяжного знання над чуттєвим видавалася Д. настільки значною, що легенда оповідає про самозасліплення філософа променем сонця для того, щоб "темне знання" не відволікало його від розумового споглядання справжньої дійсності. У вченні про людину Д. виходить з того, що люди набули власних форм буття завдяки природі і досвіду. Згідно встановленню (спільній згоді) виникають слова, звичаї, закони і держава. Головною метою життя є еволюція - стан душі, коли вона перебуває у спокої та рівновазі, звільнена від страхів і пристрастей.

[br]

Осн. тв.: "Великий діакосмос (світоустрій)".

ПІЗНАННЯ - суспільно-історичний процес здобування, нагромадження і систематизації знання про природу, суспільство, людину та її внутрішній світ. В узагальненій формі П. подається як процес взаємодії суб'єкта і об'єкта. В суб'єктоб'єктному відношенні суб'єкт виступає активною стороною процесу - він вибирає об'єкт, визначає щодо нього свою мету, спрямовує на об'єкт свої пізнавальні здатності і відображає, трансформує та відтворює його в своїй свідомості у вигляді чуттєвих або раціональних образів, понять і суджень. У свою чергу об'єкт вимагає адекватних його природі засобів відображення, спричиняє зміст своїх ідеальних образів, що є визначальною умовою істинності знання. Тому внутрішніми складовими процесу П. виступають: суб'єкт з його пізнавальними здатностями; пізнавальна діяльність, що урухомлює засоби П. та реалізує пізнавальні цілі суб'єкта; об'єкт, що є першоджерелом знання; саме знання, що є результатом та безпосередньою метою пізнавального процесу. Оскільки суб'єкт намагається отримати не просто знання, а обґрунтовано істинне знання, то кінцевою метою процесу П. є досягнення об'єктивної істини. Основою П. виступає, по-перше, спостереження, коли має місце безпосередній контакт суб'єкта та об'єкта, а останній дається через органи відчуття і сприймання, які є джерелом первинної інформації про об'єкт; по-друге, мислення та розум, які опосередковують об'єкт і надають осмислення відчуттям та сприйманням. Взаємодія чуттєвого та раціонального складає механізм генерування знання про навколишній світ З. алежно від характеру цієї взаємодії виділяють два рівні П.: емпіричний, де домінує чуттєвий компонент творення знання, а саме знання набирає форми різноманітних фактів та їхніх систем (емпіричне знання); теоретичний, де домінує раціональний компонент, а утворене знання формується у вигляді абстракцій та їхніх систем різної сили узагальнення (теоретичне знання). Мотиви та спонукальні чинники П. визначаються частково людською допитливістю, яка є невід'ємною якістю кожної особистості, та внутрішніми потребами розвитку П. Однак головною рушійною силою П. є суспільно-історична практика, в сфері якої формуються запити на знання, інституційні та організаційні передумови, матеріальні та духовні ресурси П. Практика є адресатом і споживачем здобутого знання. Отже, в абстрактному вигляді процес П. становить собою поєднання чуттєвого і раціонального, емпіричного і теоретичного, практичного і теоретичного. П. виникло разом з виникненням людства і виступає необхідною складовою частиною будь-якої діяльності людини - перетворювальної, виробничої і споживчої, духовної тощо. Однак в подальшому розвитку суспільства внаслідок суспільного розподілу праці П. виокремлюється в особливий вид життєдіяльності і починає розвиватися на своїй власній основі. З цією обставиною пов'язують виникнення науки. Тому виділяють донаукове П., яке забезпечує отримання знання про об'єкт у процесі щоденної життєдіяльності і закріплює його в буденному досвіді, та наукове П., що здійснюється завдяки діяльності окремої спеціально підготовленої соціальної групи - наукового співтовариства, вчених - і стає їхньою професійною справою. Конкретний акт такого П. з конкретно визначеними об'єктом, метою, методикою, який націлений на отримання конкретного результату, називають науковим дослідженням. Здобуте в процесі наукового дослідження знання знаходить свій вираз в емпіричних і теоретичних побудовах, наукових абстракціях, гіпотезах, теоріях, системах теорій, що об'єднуються в окремі наукові дисципліни, які в свою чергу синтезуються в цілі галузі наукового знання і в своїй сукупності утворюють науку. Виокремлюють також позанаукове П., яке здійснюється в інших професійних сферах діяльності, зокрема художній, політичній, правовій тощо. Його результати закріплюються в формах суспільної свідомості. Вирізняють також особливий різновид П., пов'язаний із засвоєнням кожною особистістю та суспільством в цілому всієї суми раніше здобутого і нагромадженого знання. Його називають навчанням, у суспільно значущому розумінні - освітою. Процес П. вивчають теорія пізнання, логіка, методологія і філософія науки, епістемічна психологія, наукознавство, соціологія, дидактика тощо.

1) проникливий

2) що впливає на органи чуттів

3) різкий, пронизливий

4) проникаючий

* * *

1) проникаючий; діючий на органи почуттів; пронизливий, різкий ( про звук)

2) проникливий

1) безпека; безпечність; надійність

2) органи безпеки

3) амер. контррозвідка

4) упевненість (у майбутньому), забезпеченість, відчуття безпеки

5) захист, охорона, гарантія (від чогось)

6) військ. охорона

7) військ. бойове забезпечення

8) юр. запорука, гарантія; застава; забезпечення

9) поручитель

10) звич. pl цінні папери

11) безтурботність; легковажність

* * *

1) безпека; cпeц. надійність; органи безпеки, контррозвідка; таємність; захищеність інформації ( від доступу)

2) убезпеченість, відчуття безпеки

3) захист, охорона, гарантія ( чого-небудь)

4) вiйcьк. охорона

5) вiйcьк. бойове забезпечення

6) юp. забезпечення; гарантія, застава; поручительство, порука

7) pl цінні папери

8) пpикм.; cпopт. заліковий

1. влада

2. повноваження; право, права; компетенція

3. орган керівництва

4. звич. pl влада, начальство, адміністрація

5. авторитет, вага, вплив

6. авторитетні джерела

7. підстави

- actual authority фактична законна сила

- constitutional authority конституційні повноваження

- consular authorities консульські посадові особи/ представники

- decision-making authority директивний орган

- diplomatic authorities дипломатичні посадові особи/ представники

- ecclesiastical authorities церковні власті

- executive authority виконавча влада

- an exercise of the sovereign authority здійснення прерогатив державної влади

- exclusive authority виняткові повноваження

- government authorities урядові органи

- governmental authority державна влада

- interim authority тимчасова влада

- local authorities місцева влада

- military authority of the armed forces військова влада

- national authorities національні органи

- official authorities офіційні представники

- sovereign authority прерогативи державної влади

- state authority державна влада

- statutory authority влада, встановлена законом

- supreme authority верховна влада

- transitional authority влада на час перехідного періоду

- authority for a statement підстави для заяви

- authority making the request орган, що робить запит

- authority to enter into treaty повноваження на заключення договору

- the authority of Parliament влада/ повноваження Парламенту

- ultimate authority over peace-keeping operations максимальні повноваження у відношенні операцій з підтримки миру

- defect of authority відсутність повноважень

- man set in authority особа, що має владу

- to act on smbd.'s authority діяти на підставі отриманих повноважень

- to act with the authority of the law діяти на основі закону

- to apply to the authorities звернутися до влади

- to be vested with the necessary authority бути наділеним необхідними повноваженнями

- to challenge the authority of the experts ставити під сумнів компетенцію експертів

- to exercise authority застосовувати владу

- to give authority for an act (to do smth.) (на)давати повноваження на що-небудь/ зробити що-небудь

- to have an authority мати владу

- to have authority with/ over smbd. мати авторитет у когось

- to invoke smbd.'s authority посилатися на авторитет когось

- to know smth. on good authority дізнатися про щось з достовірного джерела

- to personify authority втілювати владу

- to quote one's authorities посилатися на авторитетні джерела

- to receive authority (for an act/ to do smth) отримувати повноваження (на щось)

- to transmit the necessary authority for the issue of the visa передати необхідні вказівки для видачі візи

- by authority of law в силу закону

- on the authority of papers за повідомленнями преси

n вибори

- election agent of a candidate довірена особа кандидата

- election campaign виборча кампанія

- election committee

a) виборча комісія

b) амер. двопартійна виборча комісія

- election district виборчий округ

- election division виборчий округ

- election law закон про вибори

- election lessons уроки виборів

- election manifesto передвиборча програма

- election procedure порядок/ процедура виборів

- election results результати виборів

- election returns результати виборів

- general election загальні вибори

- local election вибори в органи місцевої влади, вибори в муніципальні органи, муніципальні вибори

- off-year election дострокові вибори

- special election амер. дострокові вибори

- electionona population basis вибори на основі пропорційного представництва; пропорційні вибори

- to accept an election визнати своє обрання

- to be eligible for election мати право бути обраним

- to confirm an election підтвердити обрання

- to fight the election брати участь в передвиборчій кампанії

- to investigate the circumstances of an election провести розслідування обставин обрання/ виборів

- to stand for election виставити/ запропонувати свою кандидатуру

Кассирер, Ернст (1874, Бреслау, нині Вроцлав - 1945) - нім. філософ, представник Марбурзької школи неокантіанства. Згодом К. частково відходить від ортодоксального марбурзького неокантіанства і наближається до ідей феноменології та філософської антропології. Загальний напрям праць К. - висвітлення історії логіки, історії науки, історії теорії пізнання як передісторії неокантіанства. Зокрема, К. створив теорію формування понять у природничих науках. Ці поняття, звільнені від усякої предметної субстанційності, стають поняттями про відношення або про функції. За їх допомогою дійсність зводиться до "рядів" функціональних відношень. За К., існує єдиний світ культури, ідеї практичного розуму, як і категорії, з регулятивних стають конструктивними. К. називає їх "символічними функціями", які репрезентують вищі цінності. "Символічні форми культури" (мова, міф, релігія, мистецтво, наука, історія) - це самостійні, не підпорядковані один одному засоби освоєння людиною світу, виявлення нею своєї сутності С. имволи є носіями і засобами комунікації значень, тому символічна культура забезпечує єдність усіх форм духовного сприйняття світу. Символи - це своєрідні "органи реальності". Замість того, щоб мати справу з речами, за К., людина в певному сенсі спілкується сама з собою. Вона настільки обплела себе лінгвістичними формами, художніми і релігійними ритуалами, що вже не може бачити чи знати нічого іншого, крім посередництва цього штучного середовища. У філософський обіг увійшло визначення людини як "тварини, що створює символи". Вагомим є внесок К. у дослідження проблеми міфу, який він розглядає як початкову стадію у розвитку символічних форм. Для міфу характерним є збіг образу й реальності; перетворення мови на самодостатній світ, у межах якого ім'я чи назва речі стають потужними самостійними чинниками впливу на дійсність. Якщо наукове мислення, за К., спирається винятково на поняття, то міфологічне й релігійне - на метафору.

[br]

Осн. тв.: "Проблема пізнання в філософії і науці Нового часу" (1906); "Субстанція і функція" (1910); "Філософія символічних форм". У 3 т. (1923 - 1929); "Філософія Просвітництва" (1932); "Детермінізм і індетермінізм у сучасній фізиці" (1936); "Дослідження про людину" (1947); "Міф держави" (1947).

1. n

1) місцева партійна (профспілкова) організація

2) місцевий (приміський) поїзд (автобус)

3) звич. pl місцевий мешканець

4) місцевий проповідник

5) місцеві новини

6) розм. місцевий шинок (трактир)

2. adj

1) місцевий

2) частковий, окремий, місцевий

3) поширений лише подекуди; що зустрічається лише в окремих районах (звич. very local, quite local)

4) вузький, обмежений, місницький

5) грам. місцевий

* * *

1) місцева організація

2) місцевий поїзд або автобус

3) місцеві новини ( у газеті)

4) місцевий житель; = local preacher

5) пивна неподалік

6) = local examinations

7) місцевий наркоз

8) місцевий кінотеатр

9) абориген

1) місцевий

2) приватний, частковий; локальний; локалізований

3) вузький, обмежений ( про погляди)